Географія. Павлюк С. В.
|
|
|
|
Проект
«Найцікавіші місця села Возилів»
Підготувала:
вчитель географії та економіки
Возилівської ЗОШ І-ІІІ ст.
Павлюк Світлана Вікторівна
Тип проекту. Дослідно-пошуковий.
Актуальність. Село Возилів – мальовниче подільське село, яке розкинулось на берегах річки Дністер. Воно багате на пам’ятки природи, легенди. Вивчаючи та збираючи їх, учні розширюють свої знання з історії рідного села, відроджують забуті географічні та історичні назви.
Така робота виховує в дітей любов до рідної землі, її природи, історії, культури, повагу до історичного минулого.
Учні можуть використовувати зібрані матеріали на уроках та в позаурочний час.
Мета:
- Дослідити та описати пам’ятки природи села Возилів.
- Зібрати легенди свого села.
- Спонукати учнів, батьків до спільної співпраці по збереженню пам’яток природи, навколишнього середовища.
Очікувані результати:
- Учні навчаються здобувати інформацію та досліджувати пам’ятки природи.
- Діти навчаються створювати продукт проекту згідно з критеріями та представляти отриману інформацію у вигляді портфоліо.
- Учні вдосконалюють уміння індивідуальної та групової роботи.
- Діти отримують досвід аргументації своєї думки, ілюстрування ідей, досліджень, виступів перед аудиторією.
- Сформуються навички дітей творчо оцінювати результати проектної діяльності та особисті досягнення під час роботи над проектом.
Реалізація проекту:
- Пам’ятки природи села Возилів.
- Річка Дністер.
- Записати легенди свого села.
- Створити путівник «Мальовничими місцями села Возилів»
Моє село... Мій рідний край, чарівний і прекрасний. Як не любити те місце, де мені відкрився світ життя. Це село Возилів зі своїм цікавим минулим та загадковим майбутнім.
Пригадую слова Т. Г. Шевченка:
„...село на нашій Україні, -
неначе писанка село...”
Хіба не про Возилів вони? Мені здається, подібного села на світі немає.
Хіба є десь такі чудові літні ранки з перлинками – краплями роси, що позвисали з кожної стебелинки? А чи є де такі барви, щоб змалювати осіннє вбрання мого села, зимові його ночі? Чи чув хто кращу солов’їну пісню? Вона має в собі щось незвичайне, чаруюче, ніжне.
А чи бачили ви село, яке потопає у зелені садків і лісів. Тож нехай ніколи не в’яне в наших душах світ велетнів – дубів і ніжної білокорої берізки, любистку і розкішної калини, лелек і зозуль, ніжних мальв і барвінку.
Куди не глянь – краса. Немає нічого затишнішого і милішого, ніж мій рідний край, моя земля, моє село, моя Україна, де Дністер тихо несе свої води...
Криниця при дорозі край села
І журавель похилений над нею.
Куди б мене дорога не вела,
Думки мої із рідною землею.
Бо тут мені все миле, родина тут моя,
І тут святії предківські могили,
Душа моя не прожила б і дня,
Без рідного села, яке мене зростило.
Таке близьке все, рідне й дороге:
І тихий ліс і пісні солов’їні,
Садки вишневі й сонце золоте,
І кущ червоної розкішної калини.
Люблю я тут усе: Дністер і став,
Червоні мальви, барвінок біля тину.
А ще люблю я ниву, що дід орав,
І шовкову бабусину хустину.
Ні, не забуду я своє село!
Не зраджу Україну й рідну мову!
Географічне положення.
Село Возилів розташоване на півдні Тернопільської області, в південній частині Бучацького району. Село знаходиться на лівому березі річки Дністер. Воно межує із Сновидовом, Золотим Потоком, Костільниками, хутором Біла (Івано-Франківської обл.) та через р. Дністер з Петровом ( Івано-Франківської обл.) Територія села розміщена на Придніпровській рівнині, яка є частиною давньої Середньоєвропейської платформи.
Ландшафт нашого села досить цікавий. Він не є однорідним. Наприклад ,у долинному ландшафті виділяють менші за площею ділянки – місцевості (річкову лучну заплаву, високий берег з широколистими насадженнями, вододільну ділянку, зайняту сільськогосподарськими угіддями). У межах місцевостей ще менші ділянки – урочища (схил річкової долини, окремі яри). В урочищах виділяють фації (пагорб, дно яру, лісову галявину).
У грунтовому покриві села переважають дерново-підзолисті, сірі ґрунти, а у Нижньому Возилові –суглинки. Ґрунти сприятливі для різноманітної рослинності.
Рослинність представлена грабово-дубовими лісами та сільськогосподарськими угіддями на місці дубових і грабово-дубових лісів. У трав’яному покриві переважають тимофіївка лучна, осока звичайна,щавель, деревій, конюшина лучна і біла. Також можна зустріти і лікарські рослини : звіробій, шипшина, підбіл звичайний, ромашка, цикорій, конвалія, материнка, калина, бузина, глід.
Тварини, що зустрічаються найчастіше у лісах: ссавці – кабан, заєць, їжак, куниця, лисиця, тхір, білка, борсук;
птахи – крук, ворона, зозуля, дятел, синиця, горобець, соловей, яструб;
плазуни – ящірка, вуж, гадюка.
Біля села Возилів протікає річка Дністер. Вона служить природною межею між Тернопільською та Івано-Франківською областями.
|
|
|
|
Хто назвав річку Дністром?
Існує кілька легенд про походження назви річки.
Легенда перша
Колись на місці Дністра протікав маленький струмочок, а вздовж нього подекуди жили мисливці та хлібороби. Ці люди зробили собі календар на кожен день, відзначаючи свята і взагалі усі дні різними значками, по них вони знали, наприклад, скільки залишилось до весни...
Але одного разу струмочок широко розлився берегами. Вранці вода впала, і люди, вийшовши, побачили, що на березі не залишилося позначок. Перші слова людей були такі: „Хто дні стер?” А потім самі собі відповідали:
- Дністер і стер.
Легенда друга.
Жив собі у Хотині пан, і був у нього гарний син . Хлопець покохав бідну дівчину. А батько не хотів, щоб вони одружувалися, та й каже синові:
- Іди, сину, в світ, все побачиш, та повертайся. Ось тобі родинні черевики. Поклонився син батькові і пішов прощатися з дівчиною:
- Прощавай, моя зоре, я скоро повернуся, чекай мене.
Дівчина сумно відповіла:
- Прощай, я буду тебе чекати біля цього струмочка.
Кожного дня виходила до струмочка дівчина і лила сльози, виглядаючи хлопця. Зверталась до вітру, до місяця, до зір з проханням передати милому, що вона його чекає. Незабаром хлопець повернувся.
- Чи це моє місто видно на горі? - запитав він рибалку.
- Твоє, - відповів той.
- А де ж моя дівчина, вона мала мене чекати?
- Від її сліз утворилась річка, і по дну цієї річки вона пішла тебе шукати.
- Я йду за нею, - сказав хлопець. А його батько почав благати:
- Почекай, не йди!
Та він не послухав. Тоді батько сказав:
- Слуги мої, підіть і поверніть мого сина, а впізнаєте ви його по дерев’яних черевиках.
Згодом слуги повернулися і сказали, що син не хоче повертатися і черевики теж не віддасть, тому що він стер їх на дні. Засумував батько, а потім сказав:
- На дні стер! Дністер – так буде називатися ця річка у пам’ять про мого сина і дівчину, про їхнє велике і вірне кохання.
Річка найбільш повноводна на весні, коли тане сніг, і влітку, коли випадає багато дощу. Це основні джерела живлення річки. Долина річки вкрита рослинністю. Вона протікає у мальовничому каньйоні. Ширина русла біля 200 м, глибина до 4 м, є два перекати (броди). Річкова долина з прилеглими до неї територіями входить у заповідну зону „Дністровський каньйон”. Висота стінки каньйону в межах села 180-190 метрів.
В урочищах «Кирнички» та «Кирмина» є ряд цілющих джерел, які зливаються в красивий потічок, утворюючи на шляху до Дністра кілька зачаровуючих своєю красою водоспадів.
На березі Дністра височить гора, яку люди називають „Бабою”. Про походження цієї назви є легенда.
Легенда про гору „Баба”
Колись давно, в сиву давнину, спокійно жило невеличке поселення людей. Та ось одного разу на них напали татари і винищили всіх, крім однієї новонародженої дитини в сім’ї. Хлопчик ріс у чужій сім’ї, прийняв мусульманську віру і не здогадувався про своє походження. Коли він став дорослим, друг того татарина, який виховував цього хлопця, розповів хлопцеві про місце його народження. Хлопця потягнуло у рідні краї. Дочекавшись можливості, він втік з дому і знайшов свій рідний куточок. Люди його тут не приймали, але він клявся, що це його село. Повірили тільки тоді, коли татари напали другий раз на село. Хлопець разом із селянами відбивав татарську орду. Розлючені татари зловили хлопця, прив’язали до коня і волочили за собою. Наступили сутінки, захотіли татари перепочити, зняли з себе зброю, запалили вогнище і задрімали. Хлопець, ледь живий, підповз до вогню, перепалив шнурки на зв’язаних руках, зняв з дерева шаблю і відрізав голову воїну, що найбільше над ним знущався. Аж тоді він побачив, що цим хоробрим воїном була жінка. він дуже перелякався і почав тікати. Татари пробудились і стали доганяти хлопця. В уяві його переслідувала жінка. Він добіг до провалу і раптово відскочив на бокову стежку. Татари один за одним попадали в прірву і загинули. З того часу люди називають ту гору „Бабою”.
Гора „Баба”.
|
|
На території села ландшафт не залишився природним. На ньому позначилася людська діяльність. Зміна ландшафтів відбулися внаслідок розвитку будівництва, доріг, сільськогосподарських угідь. Люди почали розширювати орні площі за рахунок ландшафтів, які раніше вважалися непридатними для землеробства. У результаті такої діяльності почала поширюватися водна ерозія.
Зміни ландшафтів відбулися і через видобування корисних копалин на території села.
Є кілька кар’єрів вапняку, який використовують в будівництві та ремонті доріг.
Є на території села і кар’єр червоного пісковика. Він займає значно більшу площу ландшафтів. Його використовують в будівництві.
|
|
Настав час виховувати у молодого покоління притаманне українському народові гармонійне співіснування з природою, раціональне використання та відтворення її багатств, психологічну готовність оберігати природні цінності всюди і завжди.
Учні повинні займатися природоохоронною діяльністю. Свою роботу спрямовувати на поліпшення умов існування людини в навколишньому середовищі. Необхідно охороняти не тільки життя людини, а й окремих об’єктів і ресурсів природи. Людина повинна вміти поводити себе в природі, взаємодіяти з природою.
В.Є.Борейко вважає, що людина повинна дотримуватися таких правил:
по - перше, це культове поклоніння, яке пояснюється релігійними причинами (голуб – божа пташка);
по - друге, створення за допомогою традицій поетичних любовних образів (біла лебідка);
по – третє, викликання почуття жалю до живої природи (горобець маленький. А й той має серце);
по – четверте, пророкування корисних для людини корисних наслідків (ластівка прилетить – щастя в дім принесе);
по – п’яте, залякування поганими для людини наслідками,якщо завдано тварині чи рослині шкоди (вбити бобра- не буде добра).
Знання, розуміння історичних взаємостосунків людини і природи має відіграти значну роль у формуванні в людей сучасної екологічної свідомості.
Під час роботи над проектом мети було досягнуто.
|
|
|
|
ався. Аж тоді він побачив, що цим хоробрим воїном була жінка. він дуже перелякався і почав тікати. Татари пробудились і стали доганяти хлопця. В уяві його переслідувала жінка. Він добіг до провалу і раптово відскочив на бокову стежку. Татари один за одним попадали в прірву і загинули. З того часу люди називають ту гору „Бабою”.
Гора „Баба”.
|
|
На території села ландшафт не залишився природним. На ньому позначилася людська діяльність. Зміна ландшафтів відбулися внаслідок розвитку будівництва, доріг, сільськогосподарських угідь. Люди почали розширювати орні площі за рахунок ландшафтів, які раніше вважалися непридатними для землеробства. У результаті такої діяльності почала поширюватися водна ерозія.
Зміни ландшафтів відбулися і через видобування корисних копалин на території села.
Є кілька кар’єрів вапняку, який використовують в будівництві та ремонті доріг.
Є на території села і кар’єр червоного пісковика. Він займає значно більшу площу ландшафтів. Його використовують в будівництві.
|
|
Настав час виховувати у молодого покоління притаманне українському народові гармонійне співіснування з природою, раціональне використання та відтворення її багатств, психологічну готовність оберігати природні цінності всюди і завжди.
Учні повинні займатися природоохоронною діяльністю. Свою роботу спрямовувати на поліпшення умов існування людини в навколишньому середовищі. Необхідно охороняти не тільки життя людини, а й окремих об’єктів і ресурсів природи. Людина повинна вміти поводити себе в природі, взаємодіяти з природою.
В.Є.Борейко вважає, що людина повинна дотримуватися таких правил:
по - перше, це культове поклоніння, яке пояснюється релігійними причинами (голуб – божа пташка);
по - друге, створення за допомогою традицій поетичних любовних образів (біла лебідка);
по – третє, викликання почуття жалю до живої природи (горобець маленький. А й той має серце);
по – четверте, пророкування корисних для людини корисних наслідків (ластівка прилетить – щастя в дім принесе);
по – п’яте, залякування поганими для людини наслідками,якщо завдано тварині чи рослині шкоди (вбити бобра- не буде добра).
Знання, розуміння історичних взаємостосунків людини і природи має відіграти значну роль у формуванні в людей сучасної екологічної свідомості.
Під час роботи над проектом мети було досягнуто.
|
|
|
|
